Вклонімося землі,де народились і живем.
Найрідніша земля,де родився і зріс.
Тихоплинна ріка і зажурений ліс.
А найкраще за все моє рідне село,
Де дитинство,мов світ,босоноге пройшло.
Як зберегти і передати нащадкам усі ті кращі надбання національної культури,що були виплекані протягом століть українським народом?Що треба зробити сьогодні,аби й завтра лунала народна пісня,не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості?
Мамина пісня,бабусині вишивані рушники і друзі,з якими пережито немало хороших і гірких хвилин,і тисячолітня культура народу,що передається з молоком матері-все це потрібне кожній людині,як повітря.Забути мову,звичаї рідного краю,людині-означає скалічити свою душу,зрадити самому себе.
"Забудеш рідний край-тоді твій корінь всохне",-
писав Павло Тичина.
Можна тільки уявити сьогодні,як творилося понад 450 років тому наше село-Нудиже...
Село Нудиже вперше згадується в ілюстрації Любомльського староства 1564 року,в селі було лише 8 дворів.Становище селян було тяжким і безправним.Воно визначалося "Уставою на волоки",яка закріпачила селян і посилила їх експлуатацію.Залежні селяни-кмети повинні були відбувати панщину по 2 дні на тиждень від волоки,сплачувати грошову ренту в розмірі 14 грошів,а також ренту продуктами:зерном,яйцями,курми і інше.Крім того,вони мали возити дрова до панського маєтку і відробляти інші повинності.
Село мало назву Нудиже.Назва села пов'язана з тяжким,нудним життям людей того часу.До 60-років 18ст. село було власністю польської корони.В 1768 році король віддав його разом з усім Любомльським староством у володіння магнату,тяжкого соціального,національного та релігійного гніту.Тоді в Речі Посполитій часто практикувалась передача православних храмів євреям,які надзвичайно знущались над православними людьми.Їх міг врятувати лише перехід в лоно католицизму. Після третього поділу Польщі,західна Волинь увійшла до складу Росії і воз'єдналась з основною частиною України.Населення визволилося від польсько-шляхетського панування.Це був той час коли Росія,відібравши українські землі від Речі Посполитої,ще при Катерині другій,до 1796 року,майже всі хрести забрала від уніатів,переосвятивши їх в православні.Тоді ж,у 1796 році,село налічувало 130 дворів із населенням 786 осіб.
Проте,становище нудизьких селян не змінилося.Уряд визнав за В. Браницьким права власності на всі земельні володіння,а селяни лишилися його кріпаками.
У 30-40 роки 19 ст. селяни відробляли по 2-3 дні панщини на тиждень.Додатковим засобом гноблення закріпаченого селянства було монопольне право поміщика на помел зерна,виробництво і продаж гончарних і бондарних виробів.В соціальному і духовному поневоленні селян-кріпаків не останнє місце належало православній церкві.
